«Старий і море» людину можна знищити, але неможливо перемогти
Повiсть-притча «Старий i море» видатного американського письмен ника Ернеста Хемiнгуея – це не лише один з останнiх його завершених творiв, а найскладнiша у фiлософському планi рiч. Це – алегоричне розкриття свiтоглядної позицiї автора, власний варiант вiдповiдi письменника на найважливiше з питань фiлософiї про сенс життя.
Ще ранiше у творчостi Хемiнгуея склався особливий художнiй принцип, який письменник назвав «принципом айсберга»: «Якщо письмен ник добре знає те, про що вiн пише, вiн може оминути багато з того, що знає, та, якщо він пише правдиво, читач вiдчує все проминуте так само сильно, як коли письменник сказав про це. Величнiсть руху айсберга у тому, що вiн лише на одну восьму пiдноситься над поверхнею води». Вiдштовхуючись вiд цієї метафори, можна сказати: «надводна» частина змiсту повiстi «Старий i море» надзвичайно мала, а глибина «пiдводної» — незрiвнянно велика.
Работа содержит 1 файл
старий і море.doc
Тема: «Старий і море» людину можна знищити, але неможливо перемогти
Повiсть-притча «Старий i море» видатного американського письмен ника Ернеста Хемiнгуея – це не лише один з останнiх його завершених творiв, а найскладнiша у фiлософському планi рiч. Це – алегоричне розкриття свiтоглядної позицiї автора, власний варiант вiдповiдi письменника на найважливiше з питань фiлософiї про сенс життя.
Ще ранiше у творчостi Хемiнгуея склався особливий художнiй принцип, який письменник назвав «принципом айсберга»: «Якщо письмен ник добре знає те, про що вiн пише, вiн може оминути багато з того, що знає, та, якщо він пише правдиво, читач вiдчує все проминуте так само сильно, як коли письменник сказав про це. Величнiсть руху айсберга у тому, що вiн лише на одну восьму пiдноситься над поверхнею води». Вiдштовхуючись вiд цієї метафори, можна сказати: «надводна» частина змiсту повiстi «Старий i море» надзвичайно мала, а глибина «пiдводної» — незрiвнянно велика.
Зовнi сюжет повiстi дуже простий, його можна переказати кiлькома реченнями. Живе самотнiй старий рибалка Сантьяго, єдиний друг якого – хлопчик Маноло, його учень i помiчник. Старого Сантьяго покинуло щастя, як покинула бiльшiсть людей, не здатних його розумiти. Вiн iде в море, де на наживу ловиться величезна риба, боротьба з якою триває майже дві доби, але зрештою спiйману здобич нищать акули. Залишками здобичi старого милуються туристи, але й тi бачать у рибi лише якусь екзотичну рiч.
Нiби нiчого особливого й не вiдбувається – якщо бачити тiльки зовнiшнiй сюжет. Та безлiч прихованих образiв-символiв ховається за цiєю нiби простенькою iсторiєю.
Старий – це водночас i жива людина зi своїми почуттями, думками i досвiдом, й символ певної системи цiнностей. Хлопчик Маноло – не лише хлопець, що живе зi своїми батьками, що намагаються вiддалити його від старого вчителя-друга, це – надiя на майбутнє, моральна перемога Сантьяго i його цiнностей над вiдчуженiстю оточення. Батьки хлопчика уособлюють цей свiт, вiдчуженiсть i роз’єднанiсть людей у якому є нормою, як i туристи, що дивляться на рибу. Риба для Сантьяго – мета iснування, до якої треба прагнути за будь-яких обставин, незважаючи на усi труднощi i перешкоди. Перемога над рибою — досягнення цiєї мети.
Знищення риби – нерозумiння свiтом її значення, хай її матерiальне втiлення зникає з рук. I боротьба з рибою водночас є ще й дивним єднанням з нею, хоч вона є метою, але вимушеною, якщо подивитись трохи з iншого боку. Не випадково, розмовляючи сам iз собою, Сантьяго каже: «Як добре те, що нам не потрiбно вбивати сонце, мiсяць, зiрки, достатньо того, що ми вимагаємо їжу в моря i вбиваємо своїх братiв». Тобто нiби не вiн ставить собi це за мету, її вимагають життєві обставини, проте, прийнявши виклик, вступивши з рибою у двобiй, Сантьяго досягає ще однiєї цiлi: довести, що людина не безсила, взагалi свою що людина не безсила, взагалi свою здатнiсть перемогти.
Вiдвага та шанси на перемогу у нього i у риби практично рiвнi. Не буде перебiльшенням сказати, що рiвнi цi двоє i за моральними якостями. У своїй боротьбi переможець i переможений досягають своєрiдної гармонiї – а це вже одна з головних авторських iдей. Знайти гармонiю з природою – чим це не сенс iснування людини?
Утлий човник на тлi безмежного простору – самотнiсть. Море – непереборна сила природи, сама вiчнiсть. Приблизно такий змiст мають символи, узятi поодинцi, але сполучення їх створює iдеї усього твору.
Гармонiї з природою неможливо досягти анi ставлячись до неї зверхньо, бачачи у нiй джерело задовiльнення власних потреб, анi відсторонено милуючись нею здаля. Для цього треба зрозумiти її внутрiшнi закони i навчитися жити за ними. Гармонiйнiсть природи зовсiм не виключає боротьби, бiльше того – вона невiдривна вiд боротьби, але боротьби на рiвних, коли пiдставами для перемоги стають не якiсь технiчнi засоби, а особистi внутрiшнi сили: рiшучiсть, мужнiсть, воля до перемоги. Вона теж жорстока, як i людський свiт, але щедра i справедлива — перемагає той, хто гiдний перемогти. Її правила гри нiби протиставляються таким у людському суспiльствi.
Старий Сантьяго за законами природи – переможець, але вiн – переможений за шкалою цiнностей людей, тому серед них вiн самотнiй i безсилий вигравати за їхнiми правилами гри. Море i риба значно ближчi йому духовно, нiж людське суспiльство.
Але вiн усе-таки саме людина, i саме людей репрезентує у двобої зi стихiйними силами. З великою гордiстю звучать його слова: «Людина створена не для того, щоб терпiти поразку. Людину можна знищити, але не можна перемогти».
Ось такою людиною i постає вiн у повiстi: людиною, багатшою духовно за тих, що не замислюються над тим, що означає бути людиною.
Людиною-переможцем, виграш якої пiдтверджує сам принцип гармонії природи, хай не зрозумiлий iншим, але вищий за будь-якi iншi закони. Переможцем, хто б що не вважав.
Мабуть, це й є головною iдеєю твору. Але однозначно стверджувати це важко – айсберг на те й айсберг, що його неможливо побачити увесь. Кожен може вiдшукати у повiстi-притчi «Старий i море» щось своє.
Источник
38.Образ нескореної людини у повісті е.Хемінгуея “ Старий і море ”
Повість “Старий і море”, яка була опублікована у 1952 році.
На перший погляд твір надто простий: старий рибалка Сантьяго спіймав велику рибу, але додому привіз тільки хребет, бо рибу з’їли акули. Але є в повісті підтекст, який піднімає зміст на рівень філософських узагальнень. «Старий і море» — це гімн мужності людини, її волі і силі.
У тяжкому двобої з рибиною Сантьяго не втрачає сили волі, хоча він уже людина похилого віку, з слабкими мускулами й болем від багатьох ран. Питання особистої мужності Старого — важливе питання його життя. Тільки в боротьбі він знаходить душевний спокій і бачить у цьому сенс життя: «Битися, битися, поки не вмру». Він змагається з рибиною сам на сам. Цей двобій з усіма його колізіями нагадує подвиги міфічних героїв.
Боротьба рибалки з рибиною закінчується його перемогою, але здобич крадуть у нього акули. Старий змагається з ними з усіх сил, будь-що не хоче здаватись. І саме тоді він промовляє слова, котрі є вершиною авторської думки в цьому творі: «Людина не для того с творена, щоб терпіти поразки. Людину можна знищити, але й неможливо перемогти».
Старий Сантьяго живе в особливому світі: не споглядає природу зі сторони, а сам є її часткою. Все життя він прожив в єдності з нею, з морем.
Кінцівка твору може тлумачитися по-різному: песимістична або ж ні. Може бути й інший висновок: Хемінгуей не вкладає у фінал повісті песимістичне звучання. Адже саме самотність і допомагає Сантьяго бути сильним, вийти переможцем у боротьбі Із стихією.
Отже, письменник виступає за активну позицію людини.
39. Символіка повісті е.Хемінгуея “ Старий і море ”.
Повість “Старий і море”, яка була опублікована у 1952 році.
На перший погляд твір надто простий: старий рибалка Сантьяго спіймав велику рибу, але додому привіз тільки хребет, бо рибу з’їли акули. Але є в повісті підтекст, який піднімає зміст на рівень філософських узагальнень. «Старий і море» — це гімн мужності людини, її волі і силі.
За своєю стилістикою і образним стилем повість “Старий і море” близька до літературного жанру притчі, яка будується на алегоріях і передбачає деяку моральну науку. Багато критиків так і прийняли її як притчу і спробували тлумачити усю історію старого як символічне зображення боротьби добра і зла, боротьби людини з роком. Сам Хемінгуей протестував проти такого одностороннього і спрощеного трактування його твору, відстоюючи реалістичну основу повісті.
в образі рибалки письменник втілив непереможний дух людини, що здатна протистояти зовнішнім, сильнішим за неї обставинам. Старий — це втілення вищої духовної мудрості, істини життя, що проявляється в любові до всього оточуючого.
Символічним стає і закінчення повісті. Старий спить, і йому сняться леви. А біля нього, пильнуючи його сон, сидить хлопець. Юність поряд з ним і в образі хлопчика, і в образі левів, які часто приходять у сновидіння старого з його юнацьких років й змушують згадати молодість, мандри до Африки. У тих снах старий знову стає молодим.
Образ риби – це доля людини, її вдача, сенс життя, знайти який можна лише в запеклій боротьбі з власним безсиллям і життєвими обставинами, навколишнім злом (акули).Акули – зла сила обставин.
Источник