Загадка зимой на земле лежал весной в реку побежал загадка
. летом, . раздетый. . Антошка на . ножке. . вырастают, . облетают. . долговяз, . увяз. Отгадки: лёд, снег, подсолнух, листья, дождь, лес. Придумай свои загадки к этим отгадкам. Запиши их в «Рабочую тетрадь».
Ответ или решение 1
В огне не горит, в воде не тонет. (Лед). Зимой лежал, весной побежал. (Снег). Одетый летом, зимой раздетый. (Лес). Стоит Антошка на тонкой ножке. (Подсолнух). Весной вырастают, осенью облетают. (Листья). Шел долговяз, в сыру землю увяз. (Дождь).
Ног нет, а идет. (Дождь). Зимой под солнцем блестел, а весной под солнцем не уцелел. (Снег). Летом зеленеет, а зимой чернее. (Лес). Маленькое солнце сияет под оконцем. (Подсолнух). Появляются весной, гибнут осенью златой. (Листья). Не стекло, не вода, но прозрачен и течет, когда придет весна. (Лед).
Следующая загадка
Для людей мы как загадки, Но не злые мы ребятки, Не сыграем с вами в прятки, Потому что мы.
Лечит он болезни кожи —
От фурункула до рожи.
Прыгают, резвятся по волнам, Словно шлют приветы нам.
Днем я сплю,
А ночь — летаю.
Хорошо я поступаю?
Следующая загадка
Пушистый, а не кот, холодный, а не мороженое, блестит, а не зеркало.
Бел, а не сахар,
Нет ног, а идет.
Зимой лежал, а весной в речку побежал.
Без крыл, без ног —
на дерево садится.
Без крыл, без ног белые мухи летают.
Бел, как мел, с неба прилетел.
Зиму пролежал, в землю убежал.
Белая скатерть все поле укрыла.
Бело покрывало на земле лежало,
Лето пришло — оно все сошло.
Белый Тихон где пробегает —
ковром устилает.
Белый, а не сахар, мягкий,
а не вата, без ног, а идет.
Вился, вился белый рой,
Лег на землю — стал горой.
Все как звездочки сквозные,
а возьмешь — так водяные!
Всю зиму на полях смирно лежит,
А весной с шумом убежит.
Зайчик пушистый, а хвоста нет.
Зимой греет, весной тает, летом умирает,
А осенью оживает и всю землю покрывает.
Зимой гуляет — дома запирает,
а весной плачет — людей выпускает.
Зимою греет, весною тлеет,
Летом умирает, осенью оживает.
Лежал, лежал, а весной в реку убежал.
Лениво лежал, лежал,
А весной в реку побежал.
Летел Полкан :
бел кафтан — без пуговиц.
Летит — молчит, лежит — молчит,
Когда умрет, тогда ревет.
На всех садится,
не кого не боится.
На дворе стоит горой,
а в избе водой.
На землю упало Пуховое одеяло,
Лето пришло — Одеяло сошло.
Одеяло белое
Не руками сделано —
Не ткалось
И не кроилось,
С неба на землю свалилось!
Он все время занят делом,
он не может зря идти.
Он идет и красит белым все,
что видит на пути.
Он летает белой стаей и сверкает на лету.
Он звездой прохладной тает на ладони и во рту.
Он слетает белой стаей
И сверкает на лету.
Он звездой прохладной тает
На ладони и во рту.
Он—пушистый, серебристый,
Но рукой его не тронь:
Станет капелькою чистой,
Как поймаешь на ладонь.
Следующая загадка
чаще встречаются в загадках. Запишите загадку и слово-отгадку.
Ответ или решение 1
Часто встречаются в загадках предложения с вопросительной
интонацией.
Источник
Летом лежал зимой побежал
Опубликовано 11.06.2017 по предмету Литература от Гость >> Оцени ответ
Подпишись на наш канал в телеграм. Там мы даём ещё больше полезной информации для школьников!
- Алгебра
- Математика
- Русский язык
- Українська мова
- Информатика
- Геометрия
- Химия
- Физика
- Экономика
- Право
- Английский язык
- География
- Биология
- Другие предметы
- Обществознание
- История
- Литература
- Українська література
- Беларуская мова
- Қазақ тiлi
Показать ещё
Источник
Восстановить загадки. долговяз. увяз. летом. раздетый. лежал. побежал
Потому что Лиза притворилась Акулинной
И отец думал что Аккулина необразованная девушка (То есть крестьянка)
И не захотел женить их
Он пошёл лично сказать всё Акулине и разглядел в ней свою дочь Лизи
И решил оставить всё как есть
Давно не читал эту повесть, может быть не правильно
2) Героя утешает надежда того ,что родина останется прежним . Что, хотя народ малый ,но сильный и мощный . Он всей душой верит в светлое будущее своей родины , он верит в победу .
3) Автор в этих строках пользуется олицетворением . Он упоминает природу как живую.
«Пісня над піснями» Шолом-Алейхема — ліричний і символічний роман про кохання Розмірковуючи про свої твори, Шолом-Алейхем писав, що сприймає слово «роман» і як художній твір, і як історію кохання. У «Пісні над піснями», як у жодному з інших творів письменника, передане це розуміння роману, адже це оповідь про чаклунство, таїну зародження кохання і про його втрату. Роман Шолом-Алейхема нагадує поему про кохання, багату метафорами і символами. Кожна глава схожа на строфу ліричного вірша. «Юнацький роман» Шолом-Алейхема ліричний, сповнений світлого суму, посмішки, чарівності. Перед нами — початок юного життя, коли найчарівніші мрії можуть здійснитися — і вже здійснюються у коханні Шимека і Бузі. Але закони світу не збігаються із внутрішніми законами людини, і мрійник Шимек виявляється надто слабким, щоб протистояти їм. Батько Шимека вважає, що син його зрадив заповіти давнини, але сам юнак розуміє, що трагедія його життя полягає у тому, що він не зміг втримати кохання, котре ще тільки зароджувалося, не звільнив свою царівну. Твір Шолом-Алейхема має підзаголовок «юнацький роман», адже тема юнацтва, втілена у цьому романі, хвилювала письменника протягом усього його творчого шляху. У «Пісні над піснями» Шолом-Алейхем простежує долю своїх головних героїв від їхніх дитячих чарівних ігор і казок, коли почуття кохання лише зароджується, до дорослого життя, прощання з дитинством. У фіналі Шолом-Алейхем називає свій твір «істинним, скорботним романом»: кохання-чарівність — то лише останній сонячний промінь дитинства, порівняно з яким усе життя — призахідні сутінки. Отже, твір Шолом-Алейхема — це роман про роман: ліричний роман про трагічний роман, про нездійсненне кохання. У дитинстві Шимек і Бузя були господарями свого світу: «наш дім — палац. Я — принц. Бузя — принцеса… це наше небо, наш вітерець, наші пташки — усе наше, наше, наше!». Вони були з’єднані у ньому, як закохані Соломон та Суламіт у біблійній «Пісні над піснями». Але Бузя уже в дитинстві зіткнулася із жорстокістю світу: батько її утонув, а мати покинула її. Шимек відчуває ворожість світу, коли дитинство уже в минулому, а кохання втрачене: «наш двір уже не виноградник Царя Соломона, що в «Пісні над піснями». Колоди і дошки… вже не кедри і буки… Гора, що за синагогою, вже не гора Ливанська… Куди подівся мій юний, свіжий, ясний і світлий світ, мій світ із «Пісні над піснями»?». Навколишній світ втратив своє метафоричне, символічне звучання. Оповідь ведеться від першої особи, і завдяки особливостям оповіді — зверненням до читача і повторам — читач стає слухачем, майже співбесідником автора. Оповідач час від часу повертає нас до початку роману, який був для нього початком, джерелом і прекрасної мрії, і невтоленної печалі,— адже «початок, найпечальніший початок, кращий за найрадісніший кінець». Символіка і поетична мова роблять роман схожим на ліричний вірш: серед казкових володінь Шимека «великий луг, який тягнеться безкінечно, зеленим килимом укритий, жовтими ромашками вкритий, червоними квіточками уквітчаний». Роман пройнятий не лише символікою біблійної «Пісні над піснями», але й фольклорними, авторськими символами: це образи казок із «Тисячі й однієї ночі», які Шимек розповідає Бузі (історії про царівну, країну карликів, політ над хмарами), вогники святкових Свічок і пасхальні молитви, символи західного сонця, чарівної гірки. Образ сонця, як і біблійний образ Суламіти, пов’язаний із героїнею роману: «Хмаринка майнула по її прекрасному личку. І мені здається, ніби сонце раптово заховалося…Бузя перестала плакати, і вже ожило. Сонце сяяло, як і раніше». Образ Бузі, як сонце, освітлює життя ліричного героя, Шимека, але дівчина, ніби сонце, йде за горизонти: в останній частині роману Шимек залишається сам і може лише згадувати про свою ніжну Суламіт. Мрія про ідеальне кохання залишається нереалізованою, але у фіналі оповідач знову повертається до початку свого роману і свого життя — адже «початок, найпечальніше начало, краще за найрадісніший кінець». Які радощі і печалі не принесе подальша доля герою роману, його чарівна дитяча казка залишиться в його пам’яті. Ліричний роман Шолом-Алейхема — один із найпоєтичніших творів єврейської літератури. «Пісня над піснями» написана прозою, але мова й образи уподібнюють твір до прекрасної пісні про кохання.
Каково отношение профессора к новым порядкам в стране? Каково общественная и этическая позиция профессора Преображенского?(Булга
3. Кем является в «Евгении Онегине» А.С.Пушкина главный герой: А) воплощением авторского идеала Б) сатирическим персонажемВ) тип
Источник